Чому саме Макрон став президентом та чим це обернеться для України?

NICE, FRANCE - APRIL 27: Front Party Leader and Presidential Candidate Marine Le Pen addresses voters during a political meeting on April 27, 2017 in Nice, France. Le Pen is campaigning against 'En Marche' Founder and Leader Emmanuel Macron for the next round of the French Presidential Elections on May 7. (Photo by Aurelien Meunier/Getty Images)Однією з найважливіших подій минулої неділі стало оголошення попередніх результатів президентських виборів у Франції. 14 травня вже відбулась інавгурація новообраного президента Франції Емманюеля Макрона.

Після закриття виборчих дільниць були опубліковані попередні результати: Макрон отримав 65,5%, в той час як Ле Пен – 34,5%.

Що ж стало причиною такого розриву?

177884_main Починати, мабуть, потрібно з політичного курсу, який кожен з кандидатів обрав для себе впродовж своєї діяльності. Ле Пен вже на початку своєї політичної кар’єри приєдналась до юридичного відділу націоналістичної партії батька (в 2000 р.), і її політичні переконання не сильно змінились з того часу. Марін дещо змінила традиційні для «Національного фронту» радикальні погляди. Залишаючись прихильником світських цінностей у французькому суспільстві, «Національний фронт» став більш терпимо відноситись до мігрантів, і навіть толерантним до секс-меншин: тепер партія виступає тільки за заборону одностатевих шлюбів, без протидії відносинам. Організація пропагує себе як «партію для французів з будь-яким кольором шкіри». В 2014 Ле Пен стала членом парламенту Євросоюзу, а третина від всієї належної кількості місць для французької делегації посіли депутати «Національного фронту».

macron14052017-3Макрон почав свій шлях політика дещо пізніше, хоча перша партія до якої він входив була соціалістичною (з 2006 по 2009 роки). З 2012 по 2014 рр. працював у Єлисейському палаці при президенті Оланді, а з 2014 року Макрон був призначений міністром економіки, промисловості та цифрових справ у другому уряді Вальсу. 6 квітня 2016 року Макрон створив прогресивний рух «En marche» ( «Вперед»), яке він оголосив «ні правим, ні лівим», а у листопаді оголосив про свою участь в президентських виборах 2017 року і опублікував книгу-програму «Révolution» ( «Революція»), що відразу стала бестселером.

Думки экспертів та аналітиків, які зазначені у цій статті, впродовж виборів спостерігались різні, тому хотілося б відзначити найбільш цікаві і ті, що виявились пророчими.

_95111474_rise-of-the-national_front_gr1_624_v2_ws_ukrainian

Колумністка газети Libération Александра Шварцброд ще перед виборами писала: «Весь світ сміється над французькими політиками, адже останнім часом у всьому світі можна було побачити цілу купу примітних представників цієї братії», – додає вона. «З іншого боку, все це можна сприймати значно оптимістичніше: Франція саме в процесі прощання з поколінням зужитих політиків, вона на голому місці створює нову політичну етику. «Цей перехід може відбутися тільки болісно, адже він змушує розійтися з «кумирами», які вчепилися в посаду», – переконувала Шварцброд.

Французький політолог і спеціаліст з Росії Сесіль Весьє напередодні виборчого процесу прогнозувала: «Марін Ле Пен з великою ймовірністю пройде до другого туру президентських виборів. Вона одноосібний лідер своєї політичної сили. За останні два роки НФ істотно набрав популярності, зміцнив своє представництво на місцях, вперше потрапив в Сенат Франції і переміг на виборах в Європарламент».

Експерти приватної американської аналітичної компанії Stratfor ще до виборів констатували: «Ле Пен налаштована надзвичайно критично щодо ЄС і хоче бачити Францію поза цим блоком для відновлення повного національного суверенітету. Фійон підтримує членство Франції в ЄС, але з певними змінами повноважень Брюсселю над Парижем. Макрон має федеративну позицію щодо ЄС і підтримує плани щодо загального бюджету Єврозони».

В цей же період, спільний директор міжнародних програм Центру Разумкова Михайло Пашков писав: «Те, що ці вибори можуть вплинути, скажімо так, на розстановку сил у «нормандському форматі», для нас це, безумовно, важливо. Тому нам потрібно бути готовими до різних варіантів розвитку подій. І не можна виключати в тому числі варіанти, який пов’язаний з Марін Ле Пен».

Надія Коваль, аналітик Українського інституту майбутнього, під час першого туру виборів заявила: «У нас невеликий вибір — це пан Макрон. Решта кандидатів виступають за розвиток тісних стосунків із Росією, і всі три кандидати мають неприємні висловлювання про Україну».

Журналіст Наталя Геворкян в ефірі «Громадського» напередодні другого туру виборів прокоментувала: «так, російська аристократія підтримувала і батька Ле Пен, і вони напевно підтримували і Марін Ле Пен. Але коли я кажу «праві», я не маю на увазі утраправих. Коли я говорю «праві», я скоріше маю на увазі Фійона в даному випадку. І, наприклад, Макрона я теж не вважаю лівим. А ось тут теж є проблема, тому що ті російськомовні, які у Франції не підтримують Олланда, не підтримують лівих: вони вважають, що поява Макрона — це операція Олланда, що він все одно лівий, тому вони за Макрона не голосуватимуть.»

На думку оглядача Себастьяна Гобера, яку він висловив у проміжку між двома турами, Еммануель Макрон – безсумнівно проєвропейський політик, однак він досі чітко не висловився з багатьох гострих питань. «Якої саме Європи він хоче? В певний момент треба буде думати над новими відносинами з Росією, потрібно буде мати чітку позицію щодо українського питання. І він до цих пір не пояснив, якою буде його позиція. Що буде з євро? Також не дуже зрозуміла його позиція по боротьбі з тероризмом і безпеки. НФ набрав популярність на невдоволенні урядом і всієї політичною системою. Проблема у НФ лише в одному: з цією політичною силою ніхто не хоче йти на партнерство. НФ необхідно набрати для перемоги 50% голосів, що самим буде зробити дуже складно», – пояснював Себастьян.

Старший економіст ING в Бельгії Жульєн Монсо під час другого туру зазначив, що реакція ринків була сильною два тижні тому, в найближчі дні можливе деяке зміцнення курсу євро до долара. «Перемога Макрона вже запрайсована. Якщо подивитися на ціни 10-річних суверенних облігацій Франції, то вони вже повернулися до своїх нормальних рівнів», — сказав він.

Політолог Філіпп Брод з паризького Інституту політичних досліджень (Sciences Po) побоювався: «Спротив правих — найбільша загроза для Макрона», тоді як сильні ліві можуть ускладнити реалізацію планів президента щодо реформ через «некеровані Національні збори».

Віце-голова консервативних «Республіканців» Лоран Вок’є після виборі звертає увагу на те, що багато французів віддали свої голоси за Макрона тільки щоб завадити Марін Ле Пен стати президентом: «Макрон — велетень на глиняних ногах, якого обрали без особливого захоплення». Тож лише парламентські вибори покажуть, наскільки великою є його підтримка.

6211cae3095711503614d6fe3aedf271На думку аналітика центру досліджень та комунікацій «Active Group» Віталія Шедловського, вибори у Франції потрібно розглядати аналізуючи минуле та діяльність основних претендентів. «Макрон був очевидно попереду. Ле Пен занадто різка у своїх поглядах, в той час як Макрон максимально обережний та стриманий. Для Ле Пен визначну роль зіграла Росія. Більшість виборців знають, що вона успадкувала погляди та партію свого батька. Та не всі знають, що Жан-Марі Ле Пен, її батько, був не лише досить прихильним до політики Кремля, але й близьким другом одіозного політика Володимира Жириновського, а Путін взагалі захоплювався Ле Пеном старшим за його політичну стійкість. Можливо через це Марін відвідувала Росію щонайменше 4 рази, і отримувала фінансову допомогу для виборчих кампаній 2012 та 2014 років», – додає Віталій Шедловський.

Аналітик також пояснив, що у ЗМІ неодноразово з’являлась інформація, що лідер Національного фронту в цих поїздках серед іншого вирішує фінансові питання. 3 травня видання Mediapart опублікувало докази, у яких говорилось, що Ле Пен отримала 9 мільйонів євро в одному з російських банків за підтримку політики Кремля в Україні. Також журналісти з’ясували, що співробітники Організації Договору про колективну безпеку (штаб якої в Москві) писали тексти для публічних виступів Ле Пе.

Ще одним фактором, на думку Віталія Шедловського, стала велика кількість скандалів і обвинувачень у бік Марін Ле Пен. Її звинуватили в незаконній витраті коштів Європарламенту, через що від політика вимагають повернути суму приблизно в 300 тисяч євро. Не так давно розпочався ще один скандал — про створення фіктивних місць в одному з регіональних апаратів «Нацфронту». Французькі прокурори вимагають позбавити Марін Ле Пен недоторканності як депутата Європарламенту, завдяки якій вона не з’являється на допити. Збільшити популярність Національного Фронту могли б лише надзвичайно сприятливі випадки, наприклад масштабні теракти, чи гучні скандали її політичних опонентів, але таких радикальних подій не сталось.

David_de_Rothschild_Emmanuel_MacronМакрону, на відміну від основних конкурентів Фійона і Ле Пен, вдалось не стати фігурантом жодного серйозного скандалу чи розслідування. Мало хто знає про факт, що він має досить тісні зв’язки з впливовим фінансовим будинком Ротшильдів, який вже давно відомий як «президентський банк». Ротшильди допомогли становленню не одного політичного проекту (Жорж Помпіду, Ніколя Саркозі, Франсуа Оланд), а сам Емманюель всього за 2 роки зі звичайного аналітика піднявся до посади керуючого директора в їх банку.  Назвати його проросійським буде нелогічним. Ставлення Макрона до Росії остаточно з’ясувалось у лютому, коли на сайті телерадіокомпанії BFMTV з’явився матеріал «Чи намагається Росія зіпсувати життя Еммануелю Макрона?». У ньому йшлося про те, що російське інформагентство Sputnik цілеспрямовано публікувало матеріали, що дискредитували інтереси політика і називали його лобістом американських банків у Франції. Тоді ж Макрон заявив, що російські хакери намагаються нашкодити «Вперед!» і підкреслив, що за хвилею спроб зламати інфраструктуру штабу Макрона стоять «сайти, підтримувані російським урядом». Наймсаштабніша з цих атак  сталась за день до другого туру виборів, але все ж не змогла достатньо скомпрометувати Макрона.

Ці спроби, до речі, дуже схожі з тими, що відбувались під час президентських виборів США. Це нині підтверджує видання The Guardian, що опублікувало статтю “Кібератаку на передвиборний штаб президента Макрона і колишнього кандидата в президенти США Хілларі Клінтон здійснили одні й ті ж російські хакери».

«Очевидним стає наступне: вибори у Франції були протистоянням кремлівських лобістів проти європейської аристократії. Громадяни Франції все ж зуміли зберегти у своїй країні вигідний інвестиційний клімат і проєвропейський політичний курс, хоча не лише російські сили намагались завадити виборчому процесу (наприклад італійська партія «Ліга Сходу», що проводила проросійську політику). Звичайно, важко сказати наперед, що з передвиборчих обіцянок Макрон виконає і як сприйматиме Україну на посаді президента, але все ж його кандидатура є досить розумною і, нажаль, єдиною альтернативою серед всіх представлених претендентів», – додає Віталій Шедловський.

Комментарии закрыты.